јнгорськ≥ коти, ≥мов≥рно найдавн≥ша довгошерста порода, поход¤ть ≥з јнкари, столиц≥ “уреччини, де проживають ≥ понин≥. ” ™вроп≥ ц≥ к≥шки з''¤вилис¤ ще в XV≤ ст., у ‘ранц≥њ, тому њх ¤кийсь час називали французькими.  оли з''¤вилис¤ б≥льш довгошерст≥ перськ≥ коти, ангорки вийшли з моди; наступне безладне схрещуванн¤ з ≥ншими довгошерстими к≥шками (переважно перськими) привело до того, що перський тип став переважаючим, а ангорський практично втрачений. ¬важаЇтьс¤, що сучасн≥ ангорськ≥ коти Ї в≥дтвореними на основ≥ нап≥вдовгошерстих ор≥Їнтальних к≥шок аналогом ранн≥х перських.

јнгорський к≥т стрункий, добре складений, гнучкий й грац≥озний, з довгим корпусом ≥ тонкою шиЇю. Ќоги довг≥, задн≥ ледь довш≥ передн≥х. Ћапи маленьк≥, округл≥, з пучками шерст≥ м≥ж пальц≥в. ’в≥ст довгий, немов плюмаж, при ходьб≥ розв≥ваЇтьс¤ над головою тварини. √олова середнього розм≥ру, клинопод≥бноњ форми. Ќ≥с довгий, пр¤м≥й. ¬уха велик≥, загострен≥, високо поставлен≥. ќч≥ велик≥, злегка розкос≥, з уважним погл¤дом.  ол≥р очей част≥ше бурштиновий, але в коричневих або чорних особин, можуть бути зеленим або карим; у б≥лих к≥шок оч≥ блакитн≥. Ўерсть середньоњ довжини, шовковиста, злегка блискуча.

«абарвленн¤ кота част≥ше б≥ле ¤к крейда, але можливе чорне, блакитне, шоколадне ≥ л≥лове, з малюнком табб≥; шоколадних ≥ л≥лових ангорських кот≥в не визнають у —Ўј. јнгорських кот≥в ц≥нують не т≥льки за зовн≥шн≥сть, але й за спок≥йну й р≥вну вдачу, життЇрад≥сн≥сть ≥ товариськ≥сть. ¬≥н розумний й в≥дданий господар¤м, з нього виходить чар≥вний компаньйон. Ќайб≥льш ориг≥нальна риса цих кот≥в у тому, що вони любл¤ть погратис¤ у вод≥ й бажають ≥нод≥ поплавати.

ѕознакомьс¤ с народом
головна стор≥нка